‘Про українців, українське життя’

Чоловік заходить у фірму, а там директор саме обідає. Чоловік:
—    Добрий день, я представник зарубіжної компанії з виготовлення пилососів. Зараз я продемонструю новий зразок!
Директор:
—    Ішов би ти, хлопче, зі своїм зразком подалі!..
Чоловік:
—    Цей унікальний зразок може здійснювати будь-яке прибирання: вологе, з чисткою, косметичне…
Директор:
—    Слухай, не набридай!..
Чоловік (не звертаючи уваги):
—    Ось дивіться: візьмемо у вас аджику, сметану і майонез, хліб, ковбасу, яйця, помідори. Тепер усе розкидаємо по підлозі й заллємо кефіром. Так от, я зараз увімкну пилосос, і якщо за п’ять хвилин підлога не буде чиста, я все це вилижу власним язиком!
Директор:
—    Можеш одразу лизати. У нас тиждень тому електрику відімкнули.

В одному купе їдуть не старий іще чоловік і молода розкішна дама. Вона гортає ілюстрований журнал мод, він, зваблений її вродою, час від часу поглядає на неї. Нарешті не витримує:
—    Дозвольте відрекомендуватися: мене звати Євгеном…
—    А мене — ні, — відказує дама, не відводячи очей від журналу.

Літній господар розмовляє з молодим чоловіком, який прийшов винаймати житло.
—    Сподіваюсь, ви не маєте дітей? Знаєте, я не переношу їхнього галасу.
—    Ні, я неодружений.
—    Навіть так? А дівчат ви будете водити до себе?
—    Якщо ви скажете — не буду.
—    Гаразд. А коти, собаки, інші домашні тварини?
—    Це не моє захоплення.
—    А ви не граєте на музичних інструментах?
—    Бог не дав такого таланту.
—    Курите, п’єте?
—    Віддаю перевагу прогулянкам на свіжому повітрі.
—    Маєте звичку слухати голосну музику?
—    Ні, але мушу вас попередити: я газетяр, часто ввечері пишу вдома, а перо рипить на папері…

Прийшов чоловік у пожежну частину влаштовуватись на роботу. Треба пройти тест: якнайдовше поспати. Чоловік як уклався — на три доби! Завідувач відділу кадрів доповідає начальникові: так, мовляв, і так, претендент проспав три доби. Начальник у крик:
—    Жени його звідси! Він замахнувся на моє місце!

Два дачники зустрілись на автобусній зупинці:
—    Добрий день, Опанасе Іллічу!
—    А хіба ми знайомі?
—    Ну як же! Ми ж сусіди!
—    Ану нагніться… А-а, Петре Павловичу, як це я вас одразу не впізнав?

Упіймав чоловік золоту жабу.
—    Виконаєш три бажання — відпущу!
—    Ти що, чоловіче добрий, я ж не золота рибка!
—    Тоді хоч одне.
—    Ну, проси.
—    Хочу, щоб у мене все було, — каже чоловік.
—    Гаразд, іди додому. У тебе вже все було.

Дівчина телефонує на радіо:
—    Я вчора знайшла гаманець, у ньому було дві тисячі доларів, шістсот вісімнадцять євро і візитка на ім’я Ашота Мовсесяна, вулиця Зелена, двадцять шість, квартира тринадцять… Поставте йому, будь ласка, якусь гарну пісню!

—    Ну як, клює? Що спіймали? — цікавиться перехожий у рибалки.
—    Так, одного впіймав і вкинув у річку.
—    Мабуть, маленький був?
—    Та як вам сказати… Такий самий на зріст, як і ви, і такий же набридливий.

Директор розпікає підлеглого:
—    Після вашого звіту я вже не знаю, хто з нас осел: ви чи я? Працівник розсудливо:
—    Я так думаю, що ви б не стали наймати на роботу осла…

Сидить дядько біля ставка, вудку закинув. Коли це пливе жабеня й каже:
—    Дядьку, можна мені з поплавця пірнути? Чоловік отетерів:
—    Ну, пірни…
Жабеня пірнуло, вилізло з води й каже:
—    Дядьку, можна мені коло вас посидіти?
—    Ну, посидь…
Жабеня сидить, насвистує, мружиться проти сонця. Далі питає:
—    Дядьку, а як вас звати?
—    Ну, дядько Микола…
Раптом пропливає ще одне жабеня й каже:
—    Дядечку, можна мені з поплавця пірнути?
Перше як закричить:
—    Ану геть звідси! Всю рибу нам розженеш! — І до рибалки: —
Правильно я кажу, дядьку Миколо?