‘Про лікарів, пацієнтів, лікарства…’

—    Лікарю, ви вирвали мені не того зуба!
—    Вибачайте, але іншого у вас не було.

До аптеки заходить товстелезна жінка:
—    Що у вас є для схуднення? Тільки щоб недорого коштувало.
—    Будь ласка, візьміть лейкопластир.
—    Лейкопластир? І куди ж його ліпити?
—    На рот!

Отоларинголог довго роздивляється горло пацієнта й нарешті промовляє:
—    Ого! Пацієнт:
—    А я про таку хворобу й не чув.

—    Ну як, пані, допомогли мої ліки?
—    Ви собі не можете уявити! Геть де й подівся мій радикуліт, перестали кашляти діти, а рештою ліків чоловік відчистив автомобіль від іржі.
На прийомі у психіатра жінка розповідає про свого чоловіка:
—    Не знаю, що й робити… Після кави він щоразу з’їдає чашку, тільки вушко лишається…
—    Гм, справді цікаво. Вушко завжди було найсмачніше.

—    Пацієнте, чого ви так репетуєте?! Я ще й не торкався до вашого зуба.
—    Та я не того… Просто ви вже півгодини стоїте на моєму мозолі.

Терапевт робить доповідь на фаховому симпозіумі:
—    А ще у мене був такий випадок: за всіма ознаками діагнозу хворий мав би вже десять років тому померти, а він живе й живе…
—    От бачите, — коментує головуючий, – коли людина виявляє надзвичайну волю до життя, медицина безсила.

Лікарі-ветеринари обговорюють операцію, щойно зроблену слонові.
—    Здається, все пройшло нормально.
—    І головне — дістали той скальпель, що його випадково залишили там минулого разу.
—    До речі, а де наша асистентка?..

Хворий на операційному столі до хірурга:
—    Скажіть, лікарю, я після операції зможу грати на скрипці?..
—    Та заспокойтеся! Зможете, зможете.
—    Дивно! А до операції не вмів.